Саме поблизу Голубиного в 1878 році графи Шенборни почали добувати воду з джерел «Маргіт», «Луга-Ержебет» і «Паннонія-Жофія». В ті часи за допомогою цієї води лікували захворювання верхніх дихальних шляхів, кишківника, нирок і жовчного міхура, а також цукровий діабет.
Середнє славиться залишками замку тамплієрів XIII століття. Середнянський замок вважається найсхіднішим форпостом цього могутнього середньовічного ордену і чи не єдиним замком Срібної землі в романському стилі. Тамплієрів, які були не тільки воїнами і монахами, але й підприємливими бізнесменами, в Закарпаття привело біле золото середньовіччя – сіль, якою дуже багаті ці землі. Крім бізнесу тамплієри займались наданням медичної допомоги місцевому населенню. Вони навіть вміли робити хірургічні операції.
Одна з легенд розповідає про заблукав гуцула, який виріши в заночувати на березі Несамовитого. Розклав він багаття і почав готувати вечерю. Коли зачерпнув казанком воду з озера, вибухнув грім і з'явилася кінна упряжка.
Церкву в селі Біласовиця будували скоріш за все ті ж майстри, що й храм в сусідньому селі Котельниця. Але поскільки жодна церковна громада не погоджувалась на пряме повторення вже існуючої церкви, майстри вимушені були проявляти чудеса винахідливості, щоб не повторятись. За словами старожила церківника Михайла Халуса (1921 р. н.), батько і дідусь якого теж були церківниками, храм святого Миколая збудовано майстрами з Лазів Василем Ломаґою та Василем Далекореєм. Храм побудовано в 1890 році.
Село Жденієво Воловецького району Закарпатської області чудове місце для зимового відпочинку біля підніжжя гори Пікуй. Є одна гірськолижна траса довжиною 800 метрів. Зручна для початківців. Трасу облаштовано бугельним пійомником і ратраком. Працюють дуже професійні інструктори. Є декілька легенд про походження назви села Жденієва.
