Історія селища Воловець
Згідно археологічних знахідок територія де знаходиться сучасний Воловець почала заселятися ще з доби бронзи. Зокрема, в 1930 р. археологи знайшли у Воловці в двох місцях 23 бронзових та 5 золотих предметів, які стали підтвердженням наявності тут поселення з кінця ІІ тис. до н. е.
Сучасний Воловець виводить своє коріння з давнього слов’янського поселення Карпат. Першу згадку в письмових джерелах про Воловець знаходимо ще в далекому 1433 році. Тоді Воловець належав баронам Перені і частково Білкеям.
Існує легенда про заснування Воловця. Згідно з нею в давні часи селяни з навколишніх поселень приводили в це місце у долині річки Вичи цілі стада волів Саме завдячуючи цим великим свійським тваринам населений пункт який виник на місці водопою назвали Воловець. Протягом першого етапу своєї історії з XV до XIX століття більшість мешканців Воловця займались тваринництвом.
Протягом століть селище переходило від одного до іншого власника, а на початку XVII ст. воно було включено до складу Мукачівської домінії. З 1645 р. завдяки зусиллям князя Дьєрдя ІІ Ракоці Воловець став частиною Трансільванського князівства. В ті далекі часи в селищі мешкало лише кілька десятків родин, які переважно займались тваринництвом. Протягом своєї історії Воловець неодноразово ставав епіцентром боїв в ході війн і повстань. Так, в 1657 році Воловець було зруйновано польськими військами на чолі з князем Любомирським. В 1703-1711 роках він опинився в епіцентрі національно-визвольного повстання куруців. Після його придушення Воловець в 1728 році перейшов у володіння графа Карла Шенборна у складі Мукачівсько-Чинадійовської домінії. Місцеві селяни тяжко працювали на панщині і дуже часто повставали проти гноблення поміщиків. В 1761-1762 рр. аж 33 жителів Воловця перебували в ув’язненні за участь у повстанському русі. Влітку 1831 р. мешканці Воловця приймали активну участь у селянському повстанні, яке охопило значну частину Закарпаття. Тільки після революції 1848-1849 рр. феодальна залежність селян від поміщиків була ліквідована.
З середини XIX століття селище розпочало свою туристичну історію. Саме в цей час тут було збудовано лижний трамплін, який в ті часи вважався одним з найкращих в Австро-Угорській імперії. Першими туристами у Воловці стали представники найвищої еліти імперії. В 1862 році Воловець гостинно приймав навіть самого імператора Франца-Йосипа.
З XIX століття Воловець з аграрного поступово перетворюється на промисловий центр. У 1830-ті роки у Воловці розпочало діяльність напівкустарне підприємство з виготовлення черепиці і цегли. З 1872 року соціально-економічний розвиток Воловця суттєво прискорюється завдяки прокладанню через селище залізниці. Один за одним почали з’являтися промислові підприємства: лісопильний завод (початок ХХ століття), триповерхова парова лісопилка з виготовлення будівельних матеріалів підприємця Грімберга (1906 рік).
Стрімкий розвиток селища продовжувався протягом буремного ХХ століття з його двома світовими війнами та репресіями радянського режиму. Населення Воловця стрімко зросло з 600 чоловік в 1870 році до поанд 1200 в 1900 році і до 7104 чоловік в 2015 році.
Крім того, Воловець поступово ставав освітнім центром регіону. Так, у 1882 р. тут відкрито державну початкову школу. В 1945 р. з’явилася середня школа, а у 1980-х роках вже діяло 3 школи і училище.
В 1957 році Воловцю було надано статус селища міського типу і районного центру. В радянський період у Воловці побудовано адміністративні будівлі, вузол зв’язку, Будинок культури, турбазу «Плай», торговий комплекс, а на околицях споруджено газоперекачувальну станцію газогону Уренгой-Помари-Ужгород. У 1980-х роках тут надавали свої послуги населенню аж п’ять медичних установ.
З 1991 року Воловець став частиною незалежної України. В наш час Воловець один з популярних туристичних центрів гірського Закарпаття з населенням понад шість тисяч чоловік. Завдяки вдалому географічному розташування саме з Воловця починається більшість маршрутів по Боржавським полонинам.
В наші дні Воловець звернув на себе значну увагу інтернет-спільноти як перший населений пункт на Закарпатті, куди було завдано ракетного удару з боку російської федерації, у ході російсько-української війни, увечері третього травня 2022 року.